ІІ глава "Знахідка"
Тітка Марія взяла рознос з чашками й понесла на кухню. Це була тучна жінка, з посивілим волоссям, прибраним у кульку на голові. Іноді вона одягала льняний чепчик, і тоді мала кумедний вигляд. Особливо тоді, коли сиділа біля каміну й читала. Коли вона дивилася на вас крізь окуляри, то її очі здавалися завбільшки з ґудзики на в’язаній кофті, яку вона постійно носила, коли була вдома. «Яка красива осінь», - поглянула вона у вікно. Жовтні дерева стояли у ранковому серпанку. Тітка Марія відчинила холодильник. На тарілці лежала риб’яча голова. - С’юзі, ти де?.. Кс-кс-кс, - жінка погукала кішку. – Де ж вона забарилася? Віддам пізніше. С’юзі почула, як її кличуть, але почувалася виснаженою, тому лишилася на місці. Кішка підняла лапу й почала вмиватися. Тим більше, кошеня ще зовсім слабе й безпомічне, щоб залишити його самого. Материнський інстинкт переборов голод і вона проігнорувала хазяйку. У дитячій кімнаті почулося тупотіння. Клацнули двері у ванній. Спочатку умилася Наталка, с...
